8 ЧИ 9 ТРАВНЯ. ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ ЧИ ДНІ ПАМ'ЯТІ? Геннадій Бенкендорф.

 Геннадій Бенкендорф

 8 ЧИ 9 ТРАВНЯ. ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ ЧИ ДНІ ПАМ'ЯТІ?

(роздуми депутата-свободівця)

«ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА» ВІЙНА

 Слово "війна" – єдине слово в цьому словосполученні, яке не потребує пояснень і дискусій щодо своєї семантики, чого не можна сказати про його означення. 

В офіційному вжитку на позначення цього феномену використовують сьогодні мовну одиницю "Друга світова війна". Але в масовій свідомості ця війна залишається такою, якою її укорінив тоталітаризм. Тоталітарна ідеологія, зокрема ідеологія комунізму, не передбачає осмислення і аналітики, вони з комунізмом несумісні. Тоталітаризм лише вкидає певні ідеологеми в свідомість індивідів, де вони мають зачепитися і вкоренитися. Саме цю тоталітарну ідеологему – "Велика Вітчизняна війна" – Кремль закинув в Україну.

        Почнемо з мовного означення "Велика". Прикметник великий, - а, -е слугує в українській мові насамперед на позначення розмірів різного роду об’єктів, простору і часу.  Так, ця війна охопила всю Україну і тривала довгий час. В цьому аспекті її можна називати великою. 

     Українські мовні словники наводять також синоніми до слова великий – видатний, визначний, славетний, які відповідають за значеннями російським прикметникам  великий, выдающийся. Виникає питання, чи можна звеличувати, уславляти війну, в якій з вини злочинної комуністичної влади загинули мільйони людей. І гинули мільйони українців на тій війні не за вітчизну. 

       Радянський Союз – тоталітарна імперія зла – як і будь яка імперія ні для кого не може бути вітчизною. Поєднання в одній парадигмі понять імперія і вітчизна є неприпустимим, позаяк таке поєднання є по-перше аморальним, по-друге алогічним.   

    Усі лицемірні заклики прихильників комуністичної ідеології не чіпати пам’ятки тоталітарного минулого з їхніми посиланнями на нібито героїчну історію радянської епохи і безпідставними закидами у викривленні історії та звинуваченнями у намаганні націоналістів узурпувати «перемогу» імперії зла у Другій світовій війні свідчать про світоглядні збочення та незворотний духовний занепад їхніх душ. Такі істоти є носіями ідеологічної отрути. Поширюючи цю отруту серед молодих українців, вони свідомо руйнують їхній духовний імунітет, підриваючи тим самим фундамент існування української держави.     

8  ТРАВНЯ

Знову на дворі травень, знову на нас насуваються дві контраверсійні дати –   8-ме і 9-те травня. Перший день зветься офіційно день пам’яті і примирення, другий – день перемоги над нацизмом.  Якщо з пам’яттю ситуація є більш-менш зрозумілою, то з примиренням справа виглядає складніше. Виникає низка запитань:

1. Хто є чи має бути суб’єктами примирення? Учасники бойових дій Другої світової війни чи їхні нащадки?

2. У якому морально-правовому статусі мають перебувати суб’єкти примирення? Правий і винний?  

3. Хто кому і в чому завинив? Ідеться про бінарну опозицію чи множинний добір?

4. В чому полягає суть примирення? Винний має визнати свою провину і повинитися перед тим, хто правий? Або всі сторони є винними і примирення мусить відбуватися шляхом взаємозаліку гріхів? 

9 ТРАВНЯ

        З днем перемоги багато проблем. Саме слово "перемога" має магічний вплив на свідомість і сприймається як коштовність. З девальвацією ментальних і духовних коштовностей, яка викликана їхньою штучністю, пересічній людській свідомості змиритися надто складно, а то й взагалі неможливо. Академічні філософськІ та історичні наукові джерела визначають війну як спосіб продовження політики іншими (не дипломатичними) засобами. Знову постають ті самі, або аналогічні запитання:

1. Хто є чи має бути суб’єктами перемоги? Очевидно ті, кому випала роль бути суб’єктами війни. Суб’єкт війни виношує її план і досягає перемоги або зазнає поразки. Усі війни завершувалися однаково, для когось перемогою, для когось поразкою.

2. Якщо виходити з офіційної назви закону 315-VIII, то Друга світова  війна була війною двох соціалістичних світоглядів (ідеологій) – націонал-соціалізму і комунізму. Відповідно і суб’єктом перемоги в цій війні вийшла одна з цих тоталітарних ідеологій – комунізм. Отже, один із суб’єктів війни став суб’єктом перемоги, другий перетворився на об’єкт поразки.

3. То що ж нам пропонують святкувати в день 9-го травня? Перемогу однієї людиноненависницької ідеології над іншою, такою ж людиноненависницькою ідеологією! Це шабаш на втіху дияволу, якби не лютували і не скаженіли з цього визначення “перемоги” прихильники і адепти цього “свята”.     

4. Виникає ще одне правомірне запитання. А що ж рядовий солдат, яке його місце і роль у цій світоглядній бійні? Щодо до місця, то його визначено чітко і однозначно в бойовій структурній одиниці – відділенні, яке зі свого боку є складником структурних одиниць вищого порядку – взводу, роти, батальйону, полку.

5. А щодо ролі, то її у солдата практично не було і не могло бути. Націонал-соціалістичний і комуністичний солдати не відіграють ролі, бо їм відведено не роль, а функцію – функцію знаряддя. Хто відіграє роль  суб’єкта, тому випадає перемога (або поразка). Хто виконує функцію знаряддя, той не здобуває перемоги, йому уготовано долю жертви.

6. Солдати із націонал-соціалістичної і комуністичної армій стали жертвами обох тоталітарних режимів, життя яких були принесені на вівтар дияволу.

Геннадій Бенкендорф, кандидат філологічних наук, доцент, депутат Кам'янець-Подільської  міської ради від ВО "Свобода"