Едуард Крилов. Звертаю свою увагу на дивну моду, яка, до речі,
вважається високою. Ось гарна молода пані в дорогій кофті, коштовному взутті
зупиняє авто, яке сама водить і яке є її власністю. Вона виходить зі своєї
машини і – о диво! – на колінах дірки
ніби у старчихи. Відчуваю, що тут щось негаразд. Пані ж не є бідною. Протерлися
штанці? Шкода. Але чому ж вони не протерлися на сідницях? Адже кожен знає, що
це теж є місцем найбільш податливим до зношення.
Виявляється, то така мода, і
штани з діркою коштують дорожче штанів цілих, без дірок. Але чи естетично це? Думаю,
ні. І той, кому притаманне почуття красивого, мабуть, таку погань притаманне почуття красивого, мабуть, таку погань
на себе не натягне.
Пригадую
50-ті роки. Того часу для широкого загалу модним було те, що схвалювала партія.
Напіввійськовий костюм – було добре, широкі штани – було добре, те, що носилося
здавна і не мінялося – було добре, короткі зачіски – було добре. Та ось молоді
люди на противагу цьому надягнули вузькі штани та картаті
сорочки, відростили довгі чуби, взули черевики на товстій підошві. Все це різко
порушило загальноприйнятий порядок. Партія до цього не закликала. То ж
сатиричні журнали зарясніли карикатурами на молодих людей, що прийняли цей
новий стиль, і підібрали для таких осіб відповідне прізвисько – «стиляга».
Стиляг
критикували на зборах колективу, на зборах партійних, особливо на
комсомольських зборах, бо кожна молода людина того часу обов’язково мали бути комсомольцем.
Про політичні погляди тоді нікого не питали, та й мати якісь інші погляди ніхто
не мав права. Були непоодинокі випадки, коли викладачі вузів відправляли
студентів з екзаменів за довге волосся чи вуса. Про бороду не могло бути взагалі
ніякої мови, бо це було б проявом чогось давнього, що зметено було ще соціалістичною
революцією. Дітям в школі пояснювали, що така мода бридка, а стиляги є
виродками в нашому такому гармонійному суспільстві. Але новий стиль невпинно поширювався.
Це був своєрідний мовчазний протест проти всепоглинаючого засилля партійних
догм.
Молодь не хотіла жити по-старому, одноманітно й непорушно. І вона
перемогла. А ті, котрих відправляли з екзаменів, згодом стали вченими,
керівниками установ, підприємств. Новий стиль не завадив їм стати корисними людьми.
Так, та мода мала своє підґрунтя. З тієї пори
переслідування за особисті смаки припинилося. Але все ж таки яке підґрунтя
мають штани з дірками? Особисто в мене це викликає наступну асоціацію: люди в дрантивих
штанах стоять на колінах перед примхами долі. Це не є протест, як то було
раніше, це є лише покірність і байдужість, які нам зараз дуже й дуже непотрібні.
Долі належить не коритися, долю належить тримати в твердих загартованих руках.
Едуард Крилов
Немає коментарів:
Дописати коментар