Шанс для України
Попри те, що президентська кампанія закінчилась, аналітичні прогнози продовжують сипатись безперестанку. Аматорська хвиля фейсбуку вже стихла, а фахівці роблять спроби розмірковувати надалі, адже з моменту свого обрання майбутній Президент поки не дав хоча б якихось конкретних підстав для розуміння своєї персони. Спочатку аналізувався феномен Зеленського (чому так сталося), а потім – що йому робити далі. Мабуть, вперше в історії незалежної України існує таке безмежне і невизначене поле для прогностичної фантазії експертів. В даному контексті хотілося б навести іще одну думку, чому так сталося. Більшість зійшлися на одностайній позиції про голос проти Порошенка, але, можливо, десь на несвідомому рівні (а в когось і цілком свідомо), голос був відданий проти влади, як такої взагалі, за президента без чітко окреслених владних амбіцій і узурпаторських планів.
Очевидно, переосмисливши поразку, Петро Порошенко усвідомив чіткий план дій для себе на майбутнє про що свідчив його сяючий вигляд під час привітання українців з Великоднем. Черговий раз трактуючи політичний устрій держави на свій розсуд і наголошуючи на тому, що Україна все ж є парламентсько-президентською формою правління, він має всі шанси повернути втрачену владу на виборах до Верховної Ради та відтіснити чинного президента, якщо той так і не знайде дієвих способів укріпити свої позиції. Варіантів існує безліч і вони знову навперебій програватимуться експертами і вкладатимуться в наші голови. Також будуть підживлюватись панічні настрої про загрози перед якими опинилася країна без твердої руки Петра Олексійовича. Черговий раз вступить в дію такий звичний сценарій: за що боролись на те і напоролось. Нас, відійшовших трохи у бік, знову повертатимуть назад до замкненого кола. Власне, як це і сталося після Майдану.
Само собою у всіх цих політичних комбінаціях та іграх, головний фактор – український народ – враховуватиметься лише в аспекті як його краще обминути (або обманути). Це вже вдавалося не однин раз і вдається надалі.
На сьогодні утворився унікальний політичний люфт, який траплявся не так часто в українській історії. В українців знову з’явився шанс сказати своє вагоме слово – сформувати український парламент, який діятиме в інтересах громадян . Поки що чинна влада це бачить і будує плани як втримати свої позиції. Українці, попри інформаційну пелену і мільйони інших факторів, мають відчути свою силу і вагомо на ці плани вплинути. Обираючи з-поміж запропонованих нам політичних паяців, запроданців і комерсантів варто бути обережним і розуміти, що ми нарешті можемо повернути вектор історії в бажаний бік, зробивши дійсно егоїстичний, прагматичний незручний для влади вибір – віддати Україну в руки українців.
Згадуючи події 2014 року, які мали би бути поворотним моментом та призвести до змін, починаєш черговий раз аналізувати, чому ж цього таки не відбулося. А не відбулося це через історичну несправедливість. Роль націоналістів, яким в умовах тотального придушення з боку опонентів таки вдалось розхитати позиції існуючого на той момент режиму, була нахабним чином знівельована, а їхні переконання та ідеологія незаслужено присвоєні для тимчасового користування в чужих інтересах. Хочеться особливо наголосити для тих, хто на цих рядках відчув гострий внутрішній протест: роль народу є першочерговою, але політичне представництво громадян є обов’язковою умовою функціонування держави. На той момент єдиною силою, яка найбільше дослухалася до голосу народу були націоналісти.
Фінал цих цинічних ігор з українцями, мабуть, був неочікуваним для всіх. Ми не просто змінили маршрут чи повернулись назад – ми забрели у невідомому напрямі.
Оксана Стріґ
Немає коментарів:
Дописати коментар