Незабаром відбудуться вибори до Слобідсько-Кульчиєвецької
об’єднаної територіальної громади. Аналізуючи всі кандидатури на посаду
сільського голови новостворюваної громади, впевнено заявляємо, що на такого
голову, як Олег Стебницький, люди вже давно очікують.
Всі, хто його знає, кому хоч раз
довелось спілкуватись з Олегом Леонідовичем, відзначають його мудрість та
господарський підхід, а також порядність.
Ми
вирішили поставити кілька запитань Олегові Стебницькому.
-
Про що мріє герой-захисник країни,
викладач та справний господар і
сім’янин?
Я звичайна людина і досягаю усього
власною наполегливістю та працею. Любов до рідного краю, родини, українських
традицій і обрядів набув від своїх пращурів. Не вважаю себе героєм чи якимось
особливим: одна з моїх спеціальностей – захищати. Всі чоловіки за своєю
природою ˗ захисники. Хто ж як не ми боронитиме наших дітей, жінок, людей
літнього віку?
Про що мрію? Мрію про те, що й ви: хочу
щоб в моїй країні діяв закон один для всіх, не було ненажер-олігархів, які
витягують з селянина останнє. Мені боляче дивитись, що без роботи, культури, спорту,
з неосвітлених сіл з розбитими дорогами
втікає молодь та всі, хто у працездатному віці. В 30-ті роки минулого століття вороги,
застосовуючи грубу силу, нищили українське село голодоморами. А тепер повзучий
геноцид в красивій обгортці «реформ»
знищує село, як і колись. Селянські хати знову пустіють.
Мрію про повернення гідного життя
селянину, котрий працює на землі. Він має добре заробляти, жити в достатку, бути заможним.
Хочу, щоб як і в роки моєї юності, в
селі розвивалась культура, спорт, кожен міг скористатись послугою медика, на
зароблені кошти купити машину, побудувати будинок, вивчити дітей і щоб вони повертались жити в село.
Подивіться, як живуть люди у розвиненому
світі. Всі намагаються виїхати з загазованих, гамірних та переповнених міст в
екологічно чисту зону і там жити, навіть якщо й працювати в місті. Вони за 70
кілометрів добираються до місця роботи і радіють, що їхні діти ростуть і
дихають чистим повітрям. То хіба ж ми не можемо зробити добрих доріг, пустити
хороші автобуси? Побудувати житло, яке коштуватиме менше, ніж квартира в місті?
Ми можемо все. Але не можна бути байдужим, коли розкрадають твою країну. З цим потрібно покінчити раз і назавжди. Знаю
приклади, коли освічені і порядні люди перетворюють депресивні села на
привабливу для життя місцину.
Пане Олеже, але ж люди постійно
обирають тих, хто на виборах солодко співає, а після них – хапає собі і родині
все, що бачить. Як тут бути?
Люди в нас найкращі. Працьовиті, чесні,
але зневірені. Багатьох доля виганяє наймитувати в світи, примушує відмовлятись
від свого життя, родин. Подекуди виборці не володіють достатньою інформацією
про «солов’їв-кандидатів». Часто їхні голоси купують за копійки, а інколи і за
«сто грам». Щоб зробити правильний вибір, потрібно визначитись: чи порядна ця людина
чи є в неї «запашок» від колишніх справ; чи хоче вона зробити добре для людей
чи задля власного інтересу йде до влади? Зрозумійте, ні сто, ні п’ятсот гривень,
подарованих кандидатом, не полегшать вам життя. Якщо людина дає гроші, вона обов’язково їх
«відіб’є» з вас і ваших родин з великим прибутком. Безкоштовного сиру не буває.
Я не шукаю власної вигоди, свою кар’єру вже
зробив і шану від людей маю. Повернувшись у рідне село, докладу всіх зусиль,
щоб воно ожило, стало комфортним і могло економічно розвиватись.
Нова громада включатиме 14 сіл.
Кожне з них має свої проблеми. Чи знаєте ви їх і чи зможете повернути віру
людини в привабливість сільського життя?
Я добре розбираюсь в управлінських
тонкощах. Передусім, об’їхав всі села майбутньої об’єднаної громади. Вивчив і
проаналізував проблеми. Знаю біду сільських доріг, неосвітлених вулиць,
проблеми з водопостачанням, подекуди поганого сполучення з містом, брак культури
та дозвілля селянина. Коли моїй мамі необхідно терміново викликати медика, їй
доводиться довго чекати. Медицина в селах перебуває у страшному занепаді. Фельдшер
зі скупим набором медикаментів змушений в будь-який час доби йти на виклик пішки
болотами та темними вулицями. У медпунктах
відсутнє медичне обладнання, не вистачає медикаментів. Це не помилка, це
˗ злочин. Ці проблеми можна розв’язати, якщо громада буде небайдужою і дієвою, а влада прозорою та
порядною. Ресурс для цього є, все залежить від нас, адже ми є господарями на власній землі.
Мій
давній товариш, тренер з вільної боротьби, пан Калістрат на власному
ентузіазмі тренував в Врублівцях малих хлопчаків з різних сіл. Команда
сільських дітей-спортсменів їздила на обласні змагання і здобувала призові
місця. На жаль, зараз немає ні клубу, ні
спортзалу. Пустка. Занепад.
Живу з родиною на межі міста з Мукшею-Китайгородською, знаю всі проблеми і цієї
території. Маю багато планів і проектів: аграрних, туристичних, культурних,
екологічних.
Вважаю, що сільський голова не має бути
тираном, злодієм чи бюрократом. На моє
переконання, це людина-двигун, людина-порядок, батько, господар і порадник.
Які сповідуєте принципи в житті?
Сповідую християнські принципи та
поважаю загальнолюдські чесноти. Не сприймаю брехні, пустослів’я, заздрощів.
Людям з такими вадами не місце у владі.
Наполеглива праця, досвід, постійна самоосвіта
і головне – бажання змін на краще – це все якості професіонала, здатного вести за собою
громаду.
До будь-якої справи підходжу зі своєю,
випробуваною життям формулою: «Ніколи не примушу іншого робити те, чого сам не
вмію. Не відправлю йти туди, шлях куди сам не знаю. Немає нічого такого, чого
не можу навчитись сам і навчити іншого». Війна навчила мене розпізнавати людей,
адже в екстремальних умовах все відчуваєш гостріше, за короткий час стає очевидним, хто є хто.
Нам відомо про те, що ви займались
волонтерською діяльністю, понад рік воювали в зоні АТО. Що можете розповісти
про цей етап свого життя?
Коли почались воєнні дії на Сході нашої
країни, я перебував на посаді викладача кафедри кримінально-виконавчого права в
Національній Академії внутрішніх справ. Одразу ж написав керівництву рапорт з проханням відправити мене в гарячі точки. Не
давали дозволу майже чотири місяці, але я не здався, на чергове моє прохання
мене таки направили в Луганську область. Призначили командиром загону
спеціального призначення «Циклон». Були ми в Широкиному, Артемівську,
Старобільську, Мар’їнці та Краматорську,
поблизу Маріуполя: воювали, охороняли, захищали, брали участь в різних
бойових операціях. Артилерійські обстріли, мінометний
вогонь, втрата друга, ˗ все довелось пройти і пережити. Саме в окопах під час
обстрілу мені присвоїли звання полковника.
Після року служби їздив волонтером на
Схід, доправляв допомогу дітям сиротам від Кам’янець-Подільської громадської
організації «Істина добра».
Війна – це злочин проти людства, кров і
піт, багнюка та холод, хаос та безладдя, втрати та каліцтва, де немає ніяких законів та правил, але є
чоловічий обов’язок і покликання – стати за потреби на захист рідної землі. Там
ще більше починаєш любити своїх рідних та близьких, цінувати дружбу, вірність
та порядність.
Вашу кандидатуру на посаду
сільського голови висуває ВО «Свобода». Чому саме ця політична сила?
Мені близька ідеологія «Свободи».
Українець має бути господарем на своїй землі, у своїй хаті. Потрібно створити в
себе дома всі умови для українського аграрія та промисловця. Не нищити і не
душити малий та середній бізнес. Якщо буде працювати економіка, то люди не
наймитуватимуть на чужині і розвиватиметься культура. Так складається, що сьогодні саме
українець потребує захисту.
Там, де до влади на місцях прийшла
«Свобода» ˗ очевидні позитивні зрушення: не крадуть, дороги і будинки ремонтують, створюються робочі
місця. Хмельницький, Івано-Франківськ, Тернопіль, Шепетівка, Конотоп – міста, в
яких свободівці довели, що можна дбати про громаду, а не про власну кишеню. Вбачаю в «Свободі»
великі можливості. Для нашої громади це: застосування кращих напрацювань мерів-свободівців,
можливість відстоювати потреби нашої громади на національному рівні. У важкі
для країни часи, «Свобода» себе показала як великий волонтер. Саме ця політична
сила надавала мені і багатьом іншим воїнам допомогу ( у спорядженні, провізії
тощо).
Немає коментарів:
Дописати коментар