ЕПОХА ШОУ-БІЗНЕСУ Оксана Стріґ

В морі тотальних перетасувань ймовірних політичних партій, які будуть або не будуть представлені в парламенті, виникає бажання абстрагуватись від цього пустослів’я і уявити, яким він може бути – функціональний парламент в Україні.

Почнемо з простого запитання, чи склалась у нас демократична парламентська традиція, чи ми досі маємо її прототип? Здається, відповідь достатньо очевидна. 

Чому  так сталось?

Відкинемо пояснення про «хакнуті» інтернетом мізки і спробуємо поміркувати. Політична культура в Україні як така, мабуть, ще складеться дуже не скоро. Парламент у нас виступає не інструментом волі народу, а органом з вирішення проблем великого бізнесу. Наявність політичних партій в парламенті пов’язаних з певними бізнес-інтересами вже перетворилась на необхідність, яка абсолютно нормально сприймається українцями. За відсутності критеріїв і прикладів, яким  має бути справжній політик або політична сила, нам постійно нав’язувались тотожності: якщо  ... то...

Бізнес у владі.

Розповсюджена думка: якщо успішний бізнесмен - то й успішний політик, або: десь там реалізувався, щось зробив - і політиком зможе. Зручний орієнтир для вибору. Зручний для них (представників бізнесу), але не для нас. В 2014 році ми отримали шанс на зміни. До Верховної Ради потрапили поодинокі (що важливо) представники з "народу", але бажаного зворотного зв’язку так і не сталося. Кволі ініціативи політичних дилетантів, як і очікувалось, потонули у застояному парламентському болоті. Українська політична система, яка переважно, й вже традиційно, використовувалась в інтересах бізнесу, нині почала набувати форм незрозумілої творчості. Слідом за бізнесом туди подались представники шоу-бізнесу, сповнені великими ідеями та впевнені у своїх силах й шляхетності намірів.
Ніхто, власне, не піддає сумніву таку заїжджену та часто вживану пересічним українцем фразу: «ну, він же не дурний».

Так, але ось тут і помилка: бізнесмен не дурний, але він мислить діаметрально протилежними від необхідних політику категоріями. Бізнес орієнтується суто й виключно на власну вигоду. Які там блага народу? Переслідуючий власне збагачення, не може бути зацікавленим у зростанні сили, що ймовірно становитиме небезпеку для його статків. Обираючи бізнес у владу, ми самостійно провокуємо народження нових олігархів.
Щодо шоу-бізнесу.

Концерти можуть бути видовищними, промови - переконливими, а наміри беззаперечними, але справжня політична сила формується системою з конкретними принципами та ідеологією. Це не раптовое прозріння через шалене прагнення до змін у нашій багатостраждальній країні. Політична сила повинна мати чіткий план заради чого вона йде у парламент: не заради самореалізації, або ще гірше – "там буде видно".
Якби довелося читати курс політичної культури в Україні, почаала б з найпростішої тези: політика – це не бізнес, а тим паче не шоу-бізнес.

Найуспішніший у своїх прагненнях бізнесмен, буде успішно нещадним до прагнень інших. Талановитий митець, з високими духовними ідеалами, розчарувавшись, шукатиме інші неідеальні шляхи в брудному політичному бутті.
На мою думку, нами пройдено достатньо довгий шлях, щоб зрозуміти: варто припинити орієнтуватись на нав’язані нам тотожності та штучні образи. Політик і політична сила – це в першу чергу - ідея, а не інтерес, основна мета якої змінювати, впливати, тиснути на державу заради блага українського громадянина та можливостей реалізації його прав.

Можливо, у нас немає такої партії, яка абсолютно точно відповідає класичним високим параметрам та очікуванням українців. Але з-поміж інших проектів, вирізняється одна політична сила, що має чітке бачення розвитку української України, має досягнення і свою майже 30-річну історію.

Маю великі сподівання, що з наступним парламентом ми остаточно не втратимо Україну.

Оксана Стріґ

ВИШИВАНКА СВОБОДИ 2019. Кам'янець-Подільський

ШАНС. Оксана Стріґ

Шанс для України

Попри те, що президентська кампанія закінчилась, аналітичні прогнози продовжують сипатись безперестанку. Аматорська хвиля фейсбуку вже стихла, а фахівці роблять спроби розмірковувати надалі, адже з моменту свого обрання майбутній Президент поки не дав хоча б якихось конкретних підстав для розуміння своєї персони. Спочатку аналізувався феномен Зеленського (чому так сталося), а потім – що йому робити далі. Мабуть, вперше в історії незалежної України існує таке безмежне і невизначене поле для прогностичної фантазії експертів. В даному контексті хотілося б навести іще одну думку, чому так сталося. Більшість зійшлися на одностайній позиції про голос проти Порошенка, але, можливо, десь на несвідомому рівні (а в когось і цілком свідомо), голос був відданий проти влади, як такої взагалі, за президента без чітко окреслених владних амбіцій і узурпаторських планів.

Очевидно, переосмисливши поразку, Петро Порошенко усвідомив чіткий план дій для себе на майбутнє про що свідчив його сяючий вигляд під час привітання українців з Великоднем. Черговий раз трактуючи політичний устрій держави на свій розсуд і наголошуючи на тому, що Україна все ж є парламентсько-президентською формою правління, він має всі шанси повернути втрачену владу на виборах до Верховної Ради та відтіснити чинного президента, якщо той так і не знайде дієвих способів укріпити свої позиції. Варіантів існує безліч і вони знову навперебій програватимуться експертами і вкладатимуться в наші голови. Також будуть підживлюватись панічні настрої про загрози перед якими опинилася країна без твердої руки Петра Олексійовича. Черговий раз вступить в дію такий звичний сценарій: за що боролись на те і напоролось. Нас, відійшовших трохи у бік, знову повертатимуть назад до замкненого кола. Власне, як це і сталося після Майдану.

Само собою у всіх цих політичних комбінаціях та іграх, головний фактор – український народ – враховуватиметься лише в аспекті як його краще обминути (або обманути). Це вже вдавалося не однин раз і вдається надалі.

На сьогодні утворився унікальний політичний люфт, який траплявся не так часто в українській історії. В українців знову з’явився шанс сказати своє вагоме слово – сформувати український парламент, який діятиме в інтересах громадян . Поки що чинна влада це бачить і будує плани як втримати свої позиції. Українці, попри інформаційну пелену і мільйони інших факторів, мають відчути свою силу і вагомо на ці плани вплинути. Обираючи з-поміж запропонованих нам політичних паяців, запроданців і комерсантів варто бути обережним і розуміти, що ми нарешті можемо повернути вектор історії в бажаний бік, зробивши дійсно егоїстичний, прагматичний незручний для влади вибір – віддати Україну в руки українців.

Згадуючи події 2014 року, які мали би бути поворотним моментом та призвести до змін, починаєш черговий раз аналізувати, чому ж цього таки не відбулося. А не відбулося це через історичну несправедливість. Роль націоналістів, яким в умовах тотального придушення з боку опонентів таки вдалось розхитати позиції існуючого на той момент режиму, була нахабним чином знівельована, а їхні переконання та ідеологія незаслужено присвоєні для тимчасового користування в чужих інтересах. Хочеться особливо наголосити для тих, хто на цих рядках відчув гострий внутрішній протест: роль народу є першочерговою, але політичне представництво громадян є обов’язковою умовою функціонування держави. На той момент єдиною силою, яка найбільше дослухалася до голосу народу були націоналісти.

Фінал цих цинічних ігор з українцями, мабуть, був неочікуваним для всіх. Ми не просто змінили маршрут чи повернулись назад – ми забрели у невідомому напрямі.

Оксана Стріґ

ТВОЯ МОВА -ТВОЯ ЗБРОЯ

25 квітня 2019 року стало знаковою датою в новітній українській історії. У цей день Верховна рада ухвалила закон про забезпечення функціонування української мови як державної. Знущань, заборон зазнавала мова у різні часи від різномасних окупантів, та й понад 30 років в добі Незалежності потерпала вона від байдужості. А у 2012 році закон Колєсніченка-Ківалова (далі – закон КК) навис справжньою загрозою над солов’їною. Саме тоді в Києві відбулися масові протести, сутички з силовиками Януковича. Саме тоді «спецназ опозиції» - ВО «Свобода» показала свою силу у сутичці з «Беркутом» під Українським Домом. 

Все ж влада тоді протиснула антиукраїнський закон. Ненадовго. Через півтора року відбулась революції Гідності. Майдан вимагав  скасувати закон КК. Новообраний спікер Турчинов, прозваний у мережі  чомусь «кривавим пастором», не зміг виконати вимоги майданівців, наївно сподіваючись, що це зупинить російську агресію. Лише через декілька років законодавче врегулювання статусу української мови знову постало на порядку денному: з’явився законопроект N 5670-д, що  ряснів численими недоопрацюваннями.

       

         Українцям нав’язувалися такі терміни, як «мова прийнятна для сторін», що  поширювалась на різні сфери суспільного життя: органів правопорядку (ч. 2 ст. 13), обслуговування (ч. 2 ст. 26), охорони здоров’я (ч. 2 ст. 29), транспорту (ч. 3 ст. 32).  

25 статей Закону із 59-ти  містили термін «інші мови», у 5-ти статтях застосовувася термін «мови національних меншин», у 4-х – «мови ЄС»,  рясніло й іншими «статусами»:  «державна мова в освіті» (ч. 7 ст. 17), «державна мова у науці» (ст. 18), «державна мова у книговиданні та книгорозповсюдженні» (ч. 3 ст. 22), «державна мова в електронних інформаційних системах» (ч. 1 ст. 23). Все це  розмивало  і зневиразнювало суть закону, принижуючи його дієздатність, обмежуюючи можливість впливів на функційний простір  державної мови.

Такі ж  спостерігається у Законі «Про освіту» (ст. 7) і законопроекті «Про середню освіту» (ст. 5), що несуть загрозу нейтралізації державного статусу української мови через паралельне використання мов нацменшин, так званих «корінних мов», «інших мов», «мов ЄС». Це суперечить рішенню Конституційного Суду України від 14.12.1999 р.: «Виходячи з положень статті 10-ої Конституції України та законів України щодо гарантування застосування мов в Україні, в тому числі у навчальному процесі, мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова. У державних і комунальних навчальних закладах поряд з державною мовою, відповідно до положень Конституції України, зокрема частини п’ятої статті 53, та законів України, в навчальному процесі можуть застосовуватися та вивчатися мови національних меншин».

По всій Україні, зокрема й  у Кам’янці-Подільському ВО «Свобода» спільно з науковцями, українською інтелігенцією провели низку форумів «За українську мову». 

Їх учасники вимагали від влади:

1. Ухвалити новий мовний закон на основі законопроекту № 5669 від 19.01.2017 р. «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні» та запобігти включенню в новий закон українофобських положень скасованого Конституційним Судом України сумновідомого закону «Про засади державної мовної політики»;

2. Внести зміни в законодавство про освіту задля узгодження зі ст.ст. 10 та 53 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 14.12.1999 р., визначивши, що держава утверджує державницьку мовну модель освітнього процесу й водночас створює всі необхідні умови для навчання мовами нацменшин у суботніх чи недільних школах за власний кошт.

       Бездарна (байдужа)  політика Порошенка-Гройсмана викликала глибоке розчарування широкого загалу українського народу, чим скористалися інші олігархічні клани. Як і попереджали ще в 2014-2015 роках свободівці, кожен день правління Порошенка-Гройсмана додавав сил реваншистам. Підсумком стали результати президентської кампанії 2019 року. В цих умовах патріотичне середовище вимагало невідкладного ухвалення мовного закону.

Націоналісти, яких вкотре намагалися зробити невісткою, винною у всіх бідах, пішли на компроміс і максимально включились до  роботи над вдосконаленням законопроекту 5670. З цією метою депутатами-свободівцями було внесено десятки поправок.

Так у частині 2 ст. 6  внесено поправку про те, що громадяни, для яких українська мова не є рідною, зобов’язані записувати у документи, що посвідчують особу, свої імена та прізвища, відповідно до норм українського правопису.

Надзвичайно важливою правкою націоналістів є те, що вищі державні посадовці зобов’язані не лише володіти державною мовою, але й використовувати її під час виконання своїх посадових обов’язків. Це важливо, адже це давало право спілкуватись  чиновнику  мовою загарбника на цілком «законних» підставах.

Слід захистити від русифікації українське військо. Проект закону було доповнено нормою, що українська мова має використовуватися не лише в документації а й в  командах та під час навчання та виховних заходів.

Окремим законом максимально жорстко визначатимуться критерії україномовного продукту. Законом закріплене сприяння виданню та поширенню через державні й комунальні бібліотеки та сітку книгарень творів української літератури, заохочення перекладання й видання українською мовою іншомовної літератури.

Улюблена тактика русифікаторів полягає у тому, щоб звести вживання української лише до сфери мистецтва. На протидію цьому у законі чітко вимагається використання української мови у проектно-технічній документації.

Не всі пропозиції свободівців були прийняті. Слабко захищена українська мова у сфері освіти тощо. Втім, якщо українці підтримають своїми голосами створення потужної фракції націоналістів у Верховній раді наступного скликання – мовний закон буде вдосконалений і солов’їна буде в безпеці. Бо російські танки прийшли туди, де не розмовляли українською.

Без реального захисту, широкої популяризації, чітких норм, що не дозволяють вільного трактування, не можна очікувати, що українська мова не потерпатиме й надалі від посягань внутрішніх чи зовнішніх окупантів.

Сливка Микола

ДЕ ЖИВЕ ЗАБУДОВНИК? Роздуми на тему вд Оксани С.

Де живе забудовник? Ви купуєте квартиру, платите за неї кошти, насолоджуєтесь виглядом з вікна (яким вас, власне, заманювали до покупки і через який ви її здійснили) і нічого не підозрюєте. Ви абсолютно впевнені, що заплативши немалу суму, маєте право на щось більше крім самих голих квадратних метрів. Але, раптом, в один прекрасний момент перед носом зводиться наступна багатоповерхівка, і ви в розпачі розумієте, що ваше улюблене вікно «замурували» назавжди.
Ви довго живете в своєму районі, він давно став рідним і невід’ємною частиною душі. Здається, вже нічого не може порушити звичного спокою. Ви виросли на цьому майданчику і радієте, спостерігаючи за своїми дітьми, внуками, які ходять вашими дитячими слідами. Одного дня, вийшовши, як зазвичай, на щоденну прогулянку, ви бачите як нещадно викорчовуються дитячі гірки і гойдалки, а будівельна техніка починає рити котлован. Душу пронизує гострий біль і відчуття безвиході.
Це типові і дуже поширені ситуації з якими зіштовхуються українці. Потворна і безцеремонна забудова стала злободенною темою для багатьох мешканців міст. Одних розчавлюють заради блага і користі інших. На їхню думку, ті кілька, кількадесят або більше квадратних метрів, якими вам «пощасливилось» володіти це - максимум власності, якою можете розпоряджатись. Виявляється, ні загальний двір, ні вигляд з вікна туди входити не мусять. Ніхто навіть не думає запитати дозволу перед тим як безпосереднім чином влізти в вашу душу, а тим більше не боїться відповідальності за це. Очевидно, той опір, який все ж таки чиниться активними громадянами зовсім поодинокий, а від цього слабкий і не страшний…
А де ж тоді живе сам забудовник або той, хто за безцінь віддає землю під забудову? Не хвилюйтеся, він живе у цілковитому комфорті. Ніхто і ніколи не порушить його спокою, не влізе у його двір. З вікна відкривається надзвичайний вигляд, а з подвір’я можна навіть спуститися на власну пристань. І повірте мені, він ніколи не задумається, що усі ті мешканці, які визирають зі своїх численних вікон також мають право хоча б на елементарний комфорт поза межами квартири.
Проблема хаотичних забудов – це не лише проблема комерційної вигоди, беззаконня, відмивання нечесно зароблених грошей. Це, перш за все, питання людської гідності, прямий індикатор відношення до людини в Україні. І, навіть, уявіть собі,(!) духовного та культурного розвитку, який вигідно дуже однобоко трактувати в українському суспільстві. Чому все частіше безжально руйнують будинки у яких живе сама історія, вирубують зелені насадження, а на їх місці зводять однотипні архітектурні потвори?
Те, що світ розширюється та розбудовується – беззаперечний факт. Але, здається мені, що в цивілізованих суспільствах це робиться у інший спосіб. І навіть якщо громадян випадково забудуть запитати їхню думку, вони змусять це зробити.

роздуми на тему від Оксани С.

Публікуватимемо й надалі цікаві роздуми, статті, аналітику, надіслані нашими читачами, прихильниками .

ВИМАГАЄМО УХВАЛЕННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ!

"Завтра в парламенті буде голосування за закон про мову.

Усі народні депутати-свободівці будуть голосувати за.

У «Свободи» було чимало запитань до цього законопроекту. Зрештою, у нас був свій проект, який ми вважаємо досконалішим.

Ряд свободівських поправок було враховано. Найбільш неприйнятні норми було знято.

Провал цього закону буде сигнальною ракетою для початку відкритого українофобського реваншу.

Якщо закон ухвалять — восени фракція націоналістів у новому скликанні парламенту виправить всі недоліки.

Це вже не просто голосування за закон про мову. Це значно більше. Це голосування проти перетворення України на Малоросію.

Сподіваюсь на таке ж 100% голосування найбільших фракцій — БПП і Народного Фронту, адже їх голоси будуть вирішальними.

Закликаємо усіх депутатів, які називають себе патріотами — голосувати за.

Завтра відповідальний день. Зустрінемося о 10-00 під Верховною Радою".

Андрій Іллєнко - голова депутатської групи ВО "Свобода" у Верховній Раді України

https://www.facebook.com/andriy.illenko/posts/3019512258089544

Проект Закону про забезпечення функціонування української мови як державної

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=61994

ВЖЕ НЕ ПОЛІЦІЯ, ДВОПОВЕРХОВИЙ КІОСК, ПІЛЬГИ МОСКОВСЬКІЙ ЦЕРКВІ ТА ПУБЛІЧНЕ ВИБАЧЕННЯ ПЕРЕД ДОБРОВОЛЬЦЕМ (68 сесія Кам'янець-Подільської ради)

6 лютого 2019 року  відбулась чергова 68 сесія Кам’янець-Подільської міської ради. Як і очікувалось, вона була бурхливою, багатою на епатаж, подекуди – передбачуваною.

 Зупинюсь лише на питаннях, що викликали  обурення або ж щодо яких є особлива позиція ВО "Свобода" і про це в інших засобах масової інформації  не прочитаєте.

ЧАСТИНА ПЕРША: НАРДЕП, ЗВЕРНЕННЯ МОЛОДІ. ТИМЧАСОВИЙ ЗРИВ СЕСІЇ МИІСЬКОЇ РАДИ.

Після Славня, хвилини мовчання за загиблими, слово надали представниці Молодіжної ради міста. Дівчина  зачитала з трибуни в сесійній залі звернення від Молодіжної ради до народного депутата України Купрія В.М.. Суть звернення: молодь Кам’янця проводила масштабне дійство – Молодіжний форум, на який були запрошені високопосадовці. Під  час форуму, активна кам’янчанка, яка позиціонує себе громадським діячем і є представником кандидата в президенти Купрія -  Вікторія Кохановська в емоційно властивій для неї формі зайшла до зали разом з підприємцями з ринку. 

 Вони були емоційні і   вкрай схвильовані через реконструкцію ринку. Що саме там відбувалось – можна було бачити у різноманітних  відео, яке розповсюджували обидві сторони цієї історії . Так от, молодь  у своєму зверненні  поставила ультиматум Купрію В., як народному депутату, від якого молоді кам'янчани вимагали відповідної реакції  до своєї представниці.

 Молодь Кам’янця  пообіцяла в іншому випадку звернутись до молоді усієї країни з закликом не підтримувати на виборах Купрія В.М. (не дослівно, але відео виступу  доступне для перегляду, зокрема в групі  Кам'янець-Подільська ВО "Свобода" https://www.facebook.com/groups/572884866153954/).

Спробував виступити депутат Купрій В.М. з трибуни в сесійній залі, і знову ж таки – молоді люди (чесно кажучи, я не знаю яку саме організацію вони представляли, можливо й Молодіжну раду)  почали кричати: «Ганьба». 

Депутати інших фракцій  (окрім ВО «Свобода») демонстративно покинули залу засідань. Після невеличких перемовин з міським головою, депутат Купрій зголосився піти на зустріч з депутатами в значно менший кабінет на другому поверсі міської ради ( №209). Фракція ВО «Свобода» не погодилась з тим, що  виступ депутата відбуватиметься деінде, адже якщо він мав намір звернутись  до кам’янчан – це потрібно робити  публічно і для усієї громади в сесійній залі.

Заради правди, я була  на цій зустрічі, важливо було зрозуміти навіщо  перевели народного депутата в окремий кабінет.  А там - могло бути представлене обмежене коло осіб. Ключові моменти цієї зустрічі в кабінеті 209: кам'янецькі депутати інших фракцій не хочуть, щоб хтось називав їх «кодлом», говорив про те, що в нашому місті «дерибан», а земельна ділянка військовій  - питання координаційної ради, що складається з військових. Нардеп спробував щось сказати про поганий стан нашої об’їзної  дороги та помпезні рекламні біг-борди влади. Але, мабуть, кам’янецьких депутатів на одного Купрія було забагато (моє оціночне судження).

По завершенню міні-сесії в 209 кабінеті, розпочалась сесія Кам’янець-Подільської міської ради в звичайному режимі. Але вже без народного депутата та громадської активістки та його представника Вікторії.

ЧАСТИНА ДРУГА: ПІЛЬГИ МОСКОВСЬКІЙ  ЦЕРКВІ, ПОЛІЦІЯ - НЕ ПОЛІЦІЯ, ДВОПОВЕРХОВІ КІОСКИ, ВИБАЧЕННЯ ДЕПУТАТА

ПИТАННЯ РИНКУ. Голова фракції ВО «Свобода» Михайло Посітко звернувся до міського голови та депутатів з приводу роз’яснення ситуації щодо реконструкції міського ринку. Минулого року була створена  спеціальна комісія з цього питання. Нагадаємо, що її очолив директор департаменту ЖКГ Олександр Бабчинський.  Депутат-директор департаменту ЖКГ на звернення свободівця відповів, що звернення свободівця почув, і, можливо, незабаром для усіх стане зрозумілим, що і чому відбувається на місцевому ринку.

ПОЛІЦІЯ МУНІЦИПАЛЬНА ВЖЕ НЕ ПОЛІЦІЯ. Це комунальне підприємство нарешті зрозуміло, що не може називатись поліцією, і змінило свою назву на «інспекцію».  «Свобода» ще при утворенні  підприємства наголошувала на протиправності використання в своїй назві слова «поліція». Адже так можна назватись і президентом. І от після 2-річної діяльності з "протиправною" назвою, муніципали стали інспекцією. Тож, варто дослухатись до думки і компетентних зауваг свободівців, щоб потім не ламати голову непотрібною паперовою волокітою.

МОЛОДІ ХОЛОДНО. Під час засідання регламентної комісії, свободівець Михайло Постітко наголошував, що наразі у приміщенні, котре надали Молодіжному центру «Лавка», досить холодно. Потрібно подбати про додаткові кошти на його обігрів. Сьогодні вкотре під час сесії свободівець підняв це питання. З відповідей влади та провладних депутатів:  наразі там є 2 подарованих депутатом-забудовником  обігрівачі, але згодом - розглядатиметься питання і  про нове приміщення для молоді та додаткове фінансування.  Добре. Якщо обігрівачів вистачає.

З ТУРИСТА ПО 16 ГРИВЕНЬ. Відтепер з туристів, що приїздять до нашого міста, збиратиметься туристичний збір з коефіцієнтом 0, 4, що приблизно складає 16 грн. з людини.  Наразі, це узгоджена з Асоціацією готельєрів позиція. Михайло Посітко наголосив, що бізнес варто підтримати, і не надто піднімати вартість, але у подальшому  доцільно  було б запровадити диференціацію в залежності від класу готелю .

МОСКОВСЬКІЙ ЦЕРКВІ 20 КАМ’ЯНЕЦЬКИХ ДЕПУТАТІВ ДАРУВАЛИ ПІЛЬГУ. Одна з  московських церков, що розташована в нашому місті, звернулась до депутатів з проханням пільги на орендну плату для нежитлового приміщення комунальної власності. ВО «Свобода» висловила свою принципову позицію щодо статусу цієї церкви, яка мала б перед такими проханнями, чітко визначитись "де вона" (тобто привести до ладу свою назву). Михайло Посітко звернувся до інших  депутатів з закликом не підтримувати цю пільгу, оскільки  релігійне об’єднання,  для початку, мало б виконати норму закону. Не послухали.  Свободівець наполіг на повторному голосуванні. Марно. 20 депутатів своїми голосами таки були на стороні московської церкви з проханням про пільгу. 

ДВОПОВЕРХОВА ТИМЧАСОВА СПОРУДА (ПРОЕКТ РІШЕННЯ 65). На сесію  в земельному блоці питань винесли питання  «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Князів Коріатовичів для будівництва гаража та передачі цієї землі у власність громадянину Ш.» Як виявилось, на цій земельній ділянці  вже є тимчасова споруда в два поверхи. В 2018 році  на цю тимчасову споруду  виконкомом міської ради видано Паспорт прив’язки, дійсний аж до травня 2021 року. В такий спосіб двоповерховий «ларьок» незабаром може без особливих потуг стати капітальною спорудою. Без додаткових коштів в бюджет міста, який нині так потребує їх.

 Михайло Посітко зауважив «Це, певне, чергова земельна схема. Якщо ми живемо в правовій державі, має бути дотримана процедура, спочатку - ставити питання про демонтаж тимчасової (комерційної) споруди. Давайте відкрито говорити - що саме відбувається: отримується земельна ділянка і далі - тимчасова споруда стає капітальною. Там вже є видимі ознаки капітальної споруди. За цією схемою проведено рішення не по одному об’єкту. Що маємо на виході? Не  проводиться аукціон на земельну ділянку (під  комерцію), не сплачується орендна плата, і -  викуп. Міський бюджет втрачає сотні тисяч гривень. Давайте визначатись, що ми робимо? Моя пропозиція спочатку знести споруду, а далі визначитись з земельною ділянкою. На цю ж пропозицію пристав свободівець Юрій Яриновський: «Таку ж ситуацію маємо і по вулиці Данила Галицького, де тимчасова споруда в такий самий спосіб стала капітальною. Це підтверджує, що це одна з схем, що використовується завдяки ситуативній більшості «інших» депутатів, бо вони самі приймають участь в цих схемах. Наразі, для того, щоб рішення пройшло і кіоск став двоповерхівкою не вистачило лиш 1 голосу. 

ДЕПУТАТ ДОВІЧНО. Втретє відмовили свободівці Олені Мазій в задоволенні прохання щодо складання депутатських повноважень. Причина, очевидно, одна – «інші» проти будь-якого проекту рішення від ВО «Свобода». Також відмовили пані Олені в легалізації земельної ділянки, на якій роками знаходиться її будинок.

ЛІКАРІ-ЗАБУДОВНИКИ. Вдруге винесли питання надання дозволу лікарні забудовувати житловими будинками свою ж територію (водолікарня). Свободівець Михайло Посітко звернувся до громади, депутатів у залі, з приводу такої кричущої ситуації, оскільки в жодних статутних документах лікарні не передбачено, що лікар  одночасно може будувати і лікувати. Та й багато кам’янчан проти того, щоб руйнувати лікарню і зводити багатоповерхівки. Наразі громада– збирає підписи, щоб донести владі свою думку. Питання не ухвалили . Але 15 депутатів проголосували «за».

ЛАСІ ОБ'ЄКТИ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ. Михайло Посітко​ виступив проти проекту рішення, згідно з яким: об'єкт "Колишні каси" в парку Героїв Євромайдану  - при передачі в оренду оцінений в 8 тис грн., об'єкт на вул. Максимчука, 7 (318 кв. м.) при передачі в оренду оцінений в 311 тис. грн. Якщо врахувати ще невід'ємні поліпшення, ці об'єкти комунальної власності при приватизації підуть за "копійки". Ось де могли б бути немалі кошти для наповнення бюджету.

ТАРИФИ. ПІДТРИМАЛИ ЗВЕРНЕННЯ  ПРО ЗМЕНШЕННЯ ВАРТОСТІ ЗА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ.
Михайло Посітко наголосив, що завдяки зверненням місцевих рад, нашої ради, ОСББ, народу України до НКРЕКП нещодавно було скасовано рішення про підвищення тарифів на електроенергію для багатоквартирних житлових будинків (для технічних потреб - ліфти, освітлення коридорів...). На що голова фракції БПП відповів, що рішення Кам'янець-Подільської міської ради ще поштою не дійшло (не дослівно), як Президент дав вказівку відмінити кабальну постанову Національній комісії. "Але ж НКРЕКП є незалежним органом, рішення якого приймаються виключно на засіданні. Якщо Ви стверджуєте, що чиновник найвищого рангу дає вказівки незалежному органу, виходить - він вчиняє правопорушення? Заслуга, насправді, у цьому питанні належить радам, громадам, народу", - відповів свободівець Михайло Посітко депутату Василю Кобильнику. Далі виник невеличкий спір щодо слів "вказівка" і "наполягання". Депутат- політолог стверджував, що не говорив про вказівку....але ж відео стверджує інше. От і вір політологам))

ДЕПУТАТ ВИБАЧИВСЯ ПЕРЕД ДОБРОВОЛЬЦЕМ.

 Нещодавно в місті на зустрічі з одним із кандидатів в президенти,   добровольця, що забажав задати питання виступаючому,  назвали провокатором і вивели з зали. Депутат міськради, який є прихильником цього кандидата, вибачився перед воїном за цю ситуацію.

ГОЛОСУЙМО ЗА НАЦІОНАЛІСТІВ!