Ця історія про сім'ю Олени Котік та їх помешкання. Після розлучення, пані Олена залишилась з двома маленькими синочками без житла, без аліментів та й без здоров'я. Численні звернення про допомогу до влади в 90-х призвели до певних результатів.
Сім'ї надали комунальну квартиру, що на вул. Пушкінській, поблизу магазину 26.
Приміщення вже тоді було непристосованне для житла: надмірна вологість, відсутність комунікацій, "напівзруйнованність".
Олена - інвалід, та ще й до усіх бід один з синів захворів на важку хворобу й отримав "статус" інваліда.
В приватизації будинка мамі з двома дітками відмовили.
Все життя Олена з синами живе в цій непристосованній для життя "халупі". Та чи живе?
Постійно необхідно лікуватись, тож і всі пенсійні копійки йдуть на ліки.
Йшли роки, хлопці попідростали.
Що сьогодні?
Один з невтішним діагнозом у Києві в лікарні, інший - в АТО, захищає Україну.
Кілька років тому в будинку була пожежа.
Стеля осипається.
Від вологості грибок і зіпсуті речі.
Пічка зруйнована і небезпечна.
Олена складує звернення/відповіді у всі інстанції і сподівається на допомогу.
А поряд ростуть магазини, вирує життя.
Не хочемо нікого звинувачувати, адже це справа невдячна. Але маємо за мету привернути увагу влади до проблем цієї сім'ї. І може таки можна допомогти їм приватизувати будинок чи в який інший спосіб зглянутись на злидні сім'ї матері-одиначки-інваліда, сина-інваліда та сина-бійця АТО...
Немає коментарів:
Дописати коментар