Цими днями видання, яке належить людині, що очолює в Кам’янці-Подільському місцевий осередок ОПЗЖ, близької до колишнього народного депутата, а нині – голови громадської організації, засіяло все місто «кривавою» газетою.
В ній, маніпулюючи інформацією, переписано і викривлено трагічні події і під
стінами ВРУ 5-річної давнини. Зроблено це з метою очорнити ім’я Михайла Посітка, зіграти на найчистіших
емоціях жалю за загиблими, оскільки саме свободівець Михайло Посітко, за
даними опитувань громадської думки, є
основним потенційним претендентом на посаду міського голови .
В 2020 році на
свободу вийшов і Сергій Крайняк. Провівши понад 5 років за гратами без вироку
суду, хлопець вперше побачив своїх рідних, вперше за довгий час зміг скупатись
у водах рідного Дністра, однак втрачених років молодості йому ніхто не поверне.р
Що пишеться у
«кривавій» газеті:
Автори газети взяли на себе роль псевдосудей і
прямо звинуватили воїнів добровольців, свободівців у вчиненні страшного
злочину. Без рішення справжнього суду. Без зайвих докорів
сумління. Підміняючи докази своїми маніпулятивними судженнями і фотографіями, украденими в
мережі. Але останні абзаци писанини «кривавої» газети розкривають справжню мету її
написання: важкий підшкурний страх влади , перед неминучими змінами. Пишучи про фінансові
потоки, влада і її рупор-газетка
настільки бояться їх втратити, що чужа безневинна смерть стає для них
механізмом жорстокого обману простого і щирого кам’янчанина.
Що сталось 31 серпня
2015 року.
31 серпня у 2015 році у
парламенті мало відбутися голосування за президентський законопроект про
внесення змін до Основного закону країни в частині децентралізації влади. Одним
із його пунктів пропонувалося надати особливий
статус окупованим територіям Донбасу. Наслідком цього могло стати
перетворення окупованих територій у непідконтрольну Україні проросійську терористичну клоаку.
Незгодні з цим
сценарієм представники ВО «Свобода», «УКРОПу», «Батьківщини», партії Олега
Ляшка, ветерани АТО, активісти різних патріотичних організацій – загалом кілька
тисяч осіб зібрались на акцію протесту.
Ближче до обіду під Верховною Радою розпочалися сутички.
Заступник міністра внутрішніх справ Василь Паскал виходець з Донбасу, який
займав високі пости в МВС часів Януковича, наказав нацгвардійцям жбурляти
димові шашки просто у людей. Також ними було понівечено портрети загиблих
учасників антитерористичної операції на Донбасі, стенди з якими
протестувальники виставили під Верховною Радою.
Відбувалося це буквально за кілька хвилин до вибуху,
внаслідок якого загинуло четверо нацгвардійців, що охороняли Верховну раду. Вже
через декілька хвилин міністр внутрішніх справ, у соцмережах заявив про теракт,
начебто вчинений ВО «Свобода». Впродовж декількох
годин було затримано понад 20 осіб, декотрі з них неповнолітні.
Однак повідомлення в соцмережах та заяви в ЗМІ, якими
посадовці сипали, як з рогу достатку, відверто суперечили одна одній та
здоровому глузду. Так Арсен Аваков заявляв про те, що один з нацгвардійців загинув
нібито від кульового поранення. Президент та секретар РНБО заявили про те, що
протестувальники планували провести масштабний теракт з використанням семи
гранат, які мали полетіти у вікна Верховної Ради. Командуючий Національною
Гвардією України Микола Балан - що під Верховною Радою вибухали три типи гранат
– бойові, світло шумові та газові.
Пряма мова:
«Ми нікого не вбивали. Ми протестували проти спроб влади здати російським окупантам та їхнім посібникам Донбас, українську землю, за яку проливалася і проливається українська кров. 29 серпня 2015 року минула перша річниця подвигу українських воїнів та добровольців, які полягли під Іловайськом, намагаючись визволити українців Донбасу від окупантів. А вже через два дні Верховна рада фактичного голосувала за капітуляцію України. А нас, тих, хто захищав Україну, кинули за грати. Ми вистояли на фронті, і ми вистоїмо в суді. Ми доб’ємося справедливості у передбачений законом спосіб, і доведемо що не можна просто обрехати людину та кинути за ґрати, і щоб це залишилося непокараним. Ми доб’ємося того, щоб були покарані справжні вороги України, які винні у смертях українців на фронті і в тилу. Правда переможе!»
(Сергій Крайняк)
«Масштабні маніпуляції тих, що сидять у місцевій кам’янецькій владі, не новина. Вони ладні обманювати, погрожувати, переслідувати, пліткувати. Тільки щоб залишитись у кабінетах влади і далі рвати місто на шматки. Не цікава їм правда про події, внаслідок яких невинно убиті хлопці. Не цікаві і самі воїни-добровольці, котрі стали по суті політичними в’язнями і провели такий довгий час без вироку в застінках. Вечірній какунець ( народна назва видання) грається людськими сльозами і емоціями тільки з корисних мотивів. Це у думаючих людей викликає одне-єдине: відразу. Тому до нас в офіс люди масово почали зносити зібрану «кроваву» макулатуру».
(Михайло Посітко)
Добровольці Сергій
Крайняк та Ігор Гуменюк.
В підсумку, справа теракту відразу почала розвалюватися.
Протримавши у СІЗО два десятки невинних людей, влада почала їх відпускати.
Однак загибель чотирьох нацгвардійців слід було на когось повісити. За гратами
залишились двоє людей – Ігор Гуменюк та Сергій Крайняк.
Колишні студенти вищих навчальних закладів Кам’янця-Подільського,
учасники Майдану в 2014-15 роках, Ігор та Сергій добровольцями пішли захищати
Україну від російської агресії на Донбасі. Ігор Гуменюк у складі батальйону
особливого призначення МВС «Січ» брав участь у бойових діях біля Слов’янська, селища Піски в околицях
Донецька, неподалік легендарного Донецького аеропорту. Сергій Крайняк, який
спершу був волонтером, згодом приєднався до Окремої добровольчої чоти
«Карпатська Січ», яка влітку 2015 року виїжджала на допомогу українським
захисникам, які відбивали ворожий наступ під Мар’їнкою.
Ігоря звинуватили у
киданні бойової гранати, а Сергія у тому, що він, запаливши димову шашку,
«маскував» кидок гранати. Сумніви у вині хлопців висловили і колеги загиблих
охоронців Верховної Ради.
«Якщо чесно, я вважаю,
що все було куплено. Як такого розслідування не було, не був нам пред’явлений
той, хто кидав цю гранату. Я сидів по 12-13 годин, переглядав відеозапис і
схожість цієї людини… Це не він», – згадував нацгвардієць Іван В’язовський.
Багато років Ігор
Гуменюк та Сергій Крайняк провели в СІЗО, але їхня вина так і не була доведена.
Хоча молоді хлопці втратили найкращі роки свого життя, а українське військо –
мотивованих бійців.
Справа в судах потихеньку
розвалюється, як розвалилося чимало гучних справ, ініційованих проти
добровольців міністерством внутрішніх справ під керівництвом Арсена Авакова.
Так, можна згадати справи Андрія Медведька та Дениса Поліщука, яких
звинувачували у вбивстві проросійського письменника Олеся Бузини, справа юної
дівчини-воїна з Вінниччини Віти Заверухи, яку звинувачували у пограбуванні.
Зараз, на наших очах розвалюється справа проти музиканта, військового Андрія
Антоненка, військової медсестри Яни Дугарь, та відомого дитячого лікаря Юлії
Кузьменко, яких звинувачували у вбивстві журналіста Павла Шеремета. Фігуранти
цих справ, постраждавши від недолугості нинішніх очільників правоохоронної
системи, поступово виходять на свободу, домагаючись справедливості за підтримки
небайдужої частини суспільства.
Але на малій
батьківщині, Кам’янеччині знаходяться люди, які, ігноруючи той факт, що суди не
визнали винними у злочинах Захисників Конституції Ігоря Гуменюка та Сергія
Крайняка, продовжують поширювати наклепи на хлопців та їхніх побратимів, зокрема
голову фракції ВО «Свобода» Михайла Посітка, намагаючись зберегти свою владу в
Кам’янці і, відповідно, можливості для корупційних оборудок.
Прес-служба
Немає коментарів:
Дописати коментар