Завдяки твердій позиції свободівців Кам'янця-Подільського, нарешті кам'янчани можуть спостерігати в онлайні за роботою профільних депутатських комісій, котрі збираються перед сесійними засіданнями, щоб попередньо вивчити проекти рішень.
Неодноразово декотрими депутатами вчинялись спроби "закрити" від людського ока свою депутатську діяльність. І не дивно. Адже коли йдеться про депутатські будівельні бізнеси, забудову стадіону, лікарні - все йде, як по маслу.
Але рішення ухвалене і його потрібно виконувати.
Сьогодні , 26 червня 2018 року, депутати-"земельники", котрі розглядають всі земельні проекти, вимушені були слухати кам'янчанку-заявницю, яка вже вп'ятнадцяте звертається до міської ради з проханням надати їй можливість оформити землю, куплену нею ж багато років тому.
Жінка у вкрай схвильованному стані запитала депутатів земельної комісії навіщо вони так знущаються над людьми.
Інша кам'янчанка скаржилась, що також вже "роки" не може оформити землю, котрою її родина користується багато років. Як стверджує пані, їй земля надавалась, як багатодітній матері.
Коли вкотре жінці сказали, що там, де її земля має будуватись багоповерхівка, жінка від такої кривди не стрималась і плачучи пішла до виходу з зали засідань Білої хати. Зупинилась на півдороги і промовила до депутатів земельної комісії, що її любить Бог, а всі хто її кривдить , будуть ним і покарані.
Отака була земельна комісія.
Хочеться нагадати, членам земельної комісії деякі маленькі фрагменти саме їх законослухняності. І невже ви думаєте , що їм за те щось буде
На 56 сесії Кам'янець-Подільської міської ради голова фракції ВО СВОБОДА Михайло Посітко висловив підтримку програмі фінансування громадських ініціатив.
Досвід підтримки радами та громадою громадських ініціатив успішно реалізується в Хмельницькому, Тернополі, Києві, Івано-Франківську.
Першим профінансованним проектом, за який вже 6 червня проголосували депутати, став проект облаштування огорожі зош 1 у Старому місті.
На наступну сесію, котра відбудеться 4 липня винесуть три проекти, за які нещодавно голосували в мережі кам'янчани.
Якби не активна участь громади в голосуванні за проекти, то ймовірно з трьох проектів другого туру профінансованим міг би залишитись проект заміни вікон у зош 12.
Справжнім громадським проектом, який виборов друге місце, став проект облаштування спортивного майданчика поруч із ДЮСШ №2 .
Третє місце здобув проект облаштування міжбудинкового проходу з проспекту Грушевського у двір будинку по вулиці Драй Хмари, 17.
Як повідомило Vdalo.info, переможець отримає 190 тис. грн. На облаштування спортивного майданчика поруч із ДЮСШ №2 виділять 290 тис. грн. . Роботи по благоустрою тут будуть проведені власними силами. На облаштування міжбудинкового проходу виділять 20 тис. грн.
Під час пленарного сесійного засідання, Михайло Володимирович Посітко зауважив на необхідності внесення змін до Положення про громадський бюджет, які б чітко розмежовували громадські ініціативи від адміністративних потреб певної галузі.
Тож, активність громади - сила! Байдужість - зло.
Сторінка Громадських проектів міста у мережі Фейсбук вподобана на сьогодні лише 14-ма користувачами, але сподіваємось, що незабаром фоловерів побільшає, як і проектів:https://www.facebook.com/Public-Project-1987136748201452/?hc_location=group_dialog
Сьогодні, 06.06.2018 року відбулось засідання Кам'янець-Подільської топонімічної комісії. На порядок денний винесли 4 питання:
1. Перейменування вулиці Папаніна.
2. Розгляд відповіді Українського інституту національної пам'яті від 29.12.17 на лист міської ради від 24.11.17 щодо відповідності назв вулиць Ватутіна та Вутіша чинному законодавству.
3. Розгляд депутатського звернення свободівця Бенкендорфа Г.Д. від 17.01.18 року щодо внесення провулку Григорія Голованівського-Барського в перелік вулиць та провулків, які підлягають перейменуванню.
4. Розгляд звернення Хмельницького обласного осередку Всеукраїнської екологічної ліги від 26.03.18 р. щодо надання одній з вулиць Кам'янця-Подільського імені вченого-генетика Миколи Тарнавського.
Обговорення були жваві, часом на високих тонах (відео в кінці публікації додаю), але комісія плідно попрацювала і винела наступні рішення: 1. Вулицю Папаніна вирішили рекомендувати перейменувати на вулицю Олександра Удовиченка. 2. Інформацію Інституту Національної пам'яті прийняли до відома та рекомендували до перейменування вулиці Вутіша та Ватутіна. 3. Розглянули звернення Бенкендорфа Г.Д. та внесли до списку на перейменування провулок Голованівського-Барського; 4. Розглянули звернення Хмельницького обласного осередку Всеукраїнської екологічної ліги та вирішили врахувати пропозицію при перейменуванні однієї з вулиць міста на честь вченого-генетика Миколи Тарнавського. Далі за процедурою, ці рішення мають бути оприлюднені для розгляду громадою і винесені на розгляд сесії міської ради.
На засідання завітали свободівці, голова місцевої "Просвіти", Української Галицької партії, голова благодійної організації "Надія", заступник голови ГО "Жіноча сотня". У представників громадськості були звернення до Топонімічної комісії з проханням підтримати перейменування вулиці Папаніна на честь генерала-полковника Доби УНР Олександра Удовиченка.
Член топонімічної комісії Микола Розбам наголосив на необхідності проводити широку інформаційну роботу серед кам'янчан, адже не всі знають українських Героїв, історію Доби УНР.
Тому використаю інформацію зі статті "Як Кам'янець столицею став" нашого земляка, краєзнавця, журналіста Олега Будзея і приведу кілька цитат щодо постаті Олександра Удовиченка.
"Отже, 3 червня 1919 року Третя Стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням полковника Олександра Удовиченка, атакувавши більшовицькі частини під Кам’янцем-Подільським і розбивши їх ущент, оволоділа містом. Міністр внутрішніх справ УНР Ісак Мазепа писав, що після звільнення міста від більшовиків кам’янчани розповідали про страшні більшовицькі звірства над українцями. Особливою жорстокістю визначалася якась кам’янецька чекістка Фаня, що любила щоранку цинічно повторювати: «Мій наган сьогодні ще не снідав». З низки причин місто над Смотричем вирішено було зробити тимчасовою столицею УНР.
Про те, як місто вдалося очистити від більшовиків, ми можемо довідатися з перших уст, адже про це розповів сам Олександр Удовиченко в книзі «Третя Залізна дивізія. Матеріали до історії війська Української Народної Республіки. Рік 1919», що побачила світ 1971 року в Нью-Йорку у видавництві «Червона калина».
Отже, 21 травня 1919 року Удовиченка призначили командиром 16-го піхотного загону, від якого веде родовід 3-я Залізна дивізія, та зазначили, що цей загін має бути готовий до наступу на Кам’янець-Подільський, котрий повинен розпочатися водночас із загальним наступом армії УНР 1 червня.
«Це призначення сталося цілком несподівано для мене, — писав Удовиченко, — а попередження про наступ, що мав розпочатися вже за тиждень, звичайно схвилювало мене й викликало чимало думок про можливість виконання обов’язків і завдань, що їх покладено на мене особисто та на молоду, ще не спаяну частину, без належних, як мені тоді здавалося, бойових традицій. Як старший, так і молодший командний склад 16-го загону був мені невідомий, як рівно ж не знав я, що уявляє з себе козацький склад щодо дисципліни й бойової підготовки. Незадоволення старших командирів своїм попереднім начальником, полковником Шаповалом, що його вони задемонстрували, виславши до Головного Отамана делегацію з проханням замінити їхнього командира загону, насувало думку про можливість існування в загоні духу «отаманії»... Але всі мої побоювання й негативні припущення зникли з хвилиною, коли я пізнав ближче командний і козацький склад загону».
1 червня вдалося здобути Оринин. А невдовзі розпочався наступ на Кам’янець. Знову надамо слову Удовиченку:
«Наші лави швидко рушили вперед. Батареї напоготові чекали на наказ відкрити вогонь по хутору Козак; полковник Чижевський слідкував з висоти 133.9 за посуванням піхоти. Наші лави піднялися на висоту 126.0, але минули її без жодного пострілу. Раптом почулися окремі спорадичні постріли, що перетворились у рясні, але за кілька хвилин знову запанувала тиша.
Не минуло й 15 хвилин, як із напрямку на село Довжок залунали глухі гарматні вибухи, що далі перейшли в суцільний гуркіт, і на наші батареї посипався залізний град. Полковник Чижевський відповів огнем по шосе, коло села Довжок, де стояли ворожі батареї. Розпочався поєдинок поміж нашою й ворожою артилерією.
Червоні батареї виявили надзвичайну швидкість стріляння, що перевищувала швидкість наших батарей. Одну з наших гармат виведено зі строю. Ранені гармаші опинились у сфері обстрілу й їх не можна було з тієї сфери вивести. Один із командирів батареї запитав полковника Чижевського: «Що робити?» Останній відповів: «Огонь!.. Огонь!..» Раптом і передки гармат рівно ж опинилися під обстрілом. Командир батареї дав знак вивести коней, а козаки зрозуміли той знак інакше й кинулися до своїх гармат, щоб винести їх з-під обстрілу..."
"Близько 16-ої години по полудні наша піхота зайняла Довжок і Підзамче. Ворог зник, разом із його артилерією. Там, де стояли гармати червоних, коло шосе, численні розривини землі навколо й калюжі крові свідчили, що наші гармаші стріляли влучно. Селяни оповідали, що ворожі батареї не витримали нашого огню й повною ходою зникли в напрямку на Кам’янець-Подільський.
Раптом, з боку залізничної станції Кам’янця, загуркотіли гармати й на простір, що на ньому збиралася наша піхота, знову посипався град гранат. Нашим батареям не тяжко було виявити позицію ворожих гармат і в швидкому часі відповісти червоним «гарним за добре». За 10-15 хвилин ворожі гармати замовкли, й наша артилерія перенесла свій вогонь на шосе Кам’янець — Дунаївці, що був шляхом відступу ворога. Рихтівська група червоних відступала безладно на південь, у район Жванчика, а звідти вздовж річки Дністер, на схід. Сотня повітових комендантів зайняла Слобідку-Рихтівську, виконавши своє завдання. Близько години 18-ої на всьому фронті наступив спокій. Бій за Кам’янець-Подільський закінчився нашою перемогою і місто чекало на прибуття Уряду УНР».
Коротко про перебіг наступних подій. 10 червня до Кам’янця-Подільського вперше прибув голова Директорії та головний отаман війська УНР Симон Петлюра. Наступного дня на його честь місцева влада влаштувала урочистий обід."
Повна версія статті О.Будзея "Як Кам'янець столицею став" тут:
Сьогодні на початку 56-ї сесії Кам'янець-Подільської міської ради, Голова місцевої організації ВО "Свобода", керівник свободівської фракції виступив з заявою до громади міста та депутатів міської ради наступного змісту:
"Як голова фракції ВО «Свобода» в
Кам’янець-Подільській міській раді,довожу до відома депутатів міської ради та громади міста, що в п’ятницю,
1 червня 2018 року в приміщенні прес-центру Кам’янець-Подільської міської ради
відбулось засідання фракціїВО
«Свобода», на якому розглядались проекти рішень, що винесені на чергову сесію
міської ради. З 16–ти основних питань, включених до порядку денного, на
засідання фракції з’явилось лише 6 доповідачів. Інші, з незрозумілих причин,
проігнорувализасідання фракції ВО
«Свобода».
Хочу зауважити посадовим особам
місцевого самоврядування, що такі дії можуть бути сприйняті нами та громадою
міста, як навмисне перешкоджання діяльності депутатів міської ради від ВО
«Свобода».
Також прошу звернути увагу
секретаря міської ради на вжиття всіх можливих заходів, спрямованих на
забезпечення належної підготовки депутатів до роботи в пленарному засіданні".
І що почалось далі? Версій було дві: одна - міського голови про те, що депутати і посадовці були зайняті в роботі комісій та інша секретаря міської ради Дмитра Васільянова, яку підтримало БПП, частина БЮТу (Розбам М.) і депутат Валєрій Слободян (не пам'ятаю від якої партії він) . Полягала вона у тім, що чиновники доповідачі відмовляються ходити на фракцію ВО "Свобода", адже там їх ображають і неетично з ними поводяться. І ще задають додаткові питання. І питання не по темі. І взагалі - люди з вулиці, тобто кам'янчани, не сприяють нормальній роботі фракції.
Одразу ж посипались від депутатів з тієї сторони всілякі подяки на адресу чиновників, колег-депутатів. Хтось навіть сказав, що свободівці мали б їм вклонятись низенько до землі. Один з-перед одного депутати-чиновники розповідали, як знущаються над ними на засіданнях свободівської фракції.
Валерій Гордійчук розповів, що свободівці йому закидали, що він знущається над своїми ж працівниками, а це все неправда, тобто брехня).
І депутат-політолог і депутат-забудовник не могли зупинитись, так вже хотіли громаді на громаду поскаржитись)
Що ж викликало таке обурення? На одній з фракцій, які до речі "Свобода" проводить відкрито і запрошує кам'янчан, була присутня Вікторія Кохановська, на іншій - хтось з кам'янчан закинув чиновникам "годі скигліти", на останній фракції, коли доповідав директор одного КП, на його підтримку прийшла чиновниця і чомусь намагалась відповідати за батька. А питання не по темі були щодо тендерів по рекламним баштам, ремонтним роботам в Старому місті і я запитувала також чи можна прийти об'єктивно розібратись з однією скаргою, поданою безпосередньо на цього чиновника.
Матами і "бляканнями", ви ж знаєте, ми не спілкуємось. Тому й розцінили ігнорування фракції чиновниками - як бойкот чи зневагу.
Тому, якщо і подалі ви, службові особи, надумаєте чогось ображатись на кам'янчан, припускаю: будете довго відповідати на часом незручні питання під час пленарних засідань.
Відео викладаю повністю, аж 10 хвилин, не ріжу, не монтую, за вас не придумую, то вечкакове. Подивіться і насолодіться.
